Субота, 05 січня 2019 17:15

Добровольні гасичі на селі в добу Подкарпатскої Руси (на русинській мові)

Добровольні гасичі  на селі в добу  Подкарпатскої Руси  (на русинській мові)
Споминавучи людий, котрі присвятили себе пожарогасіньови, сьому благородному  ділови, тямиме, што у минуты опасности именно они сміло йдуть на борьбу из огньом. Днешні поколіня гасичӱв огня – продовжовачі славных традицій свойих передникӱв, котрі (май на селах) безхосенно спасали людий од опасности пожарӱв. Айбо кроме професіоналных пожарникӱв, колись в селах фунґовали доброволні дружины гасичӱв – пожарникӱв из тутешньых жителюв.

 

Исторія пожарного діла на межевоєнному Подкарпатю 1920 – 1930-х рокӱв є файным приміром самоорганізації місных громад и єднôв из интересных бокӱв минулого, коли регіон пÿд назвôв Подкарпатська Русь входив до Чехословацької Республікы. Именно у середині 1920-х рокӱв у товдошнюй Подкарпатськӱй Руси появили ся перші доброволні організації гасичӱв. Сесі сосполні рокаші мали обезпечовати пожарну безопасность у селах и варишах.

 

Они вчинили ся організовано по всюй території Подкарпатя майже в каждому великому и середньому селі. Типовым приміром такої дружины може быти організація доброволных гасичӱв у Сторожници (товды Йоврі)  пиля Ужгорода. Така організація формовала ся за приміром державної пожарної службы. На Ужгородщині особої популарности ся система набыла на зачатку 1930-х рокӱв, коли вчинили ся бригады в Холмоку, Великӱй Доброні, другых селах. Через се и у Йоврі «Дружина доброволных гасичӱв» была офіційно зарегістрована в 1931 роцi. Она чудовала свойôв структурôв и дисциплінôв. До єї состава входило близь двадцять-тридцять членӱв. Гасичі регуларно проводили спеціалні занятя, польовый вышкол, де одшліфововали уміня нараз и ефективно реаговати на опасность и уміло вести ся у минуты опасности. Исе робило ся на крайови села, на окремо одведенӱй про се полянци. У централнӱй части села находила ся спецхыжа, де сокотила ся «пожарна кочія». Се быв спеціалный пристрой про гасіня огню на двох великых металічных колесах. Вӱн приводив ся в двиганя вручну. Всі члены дружины обезпечовали ся єднакыма біціглями и спецреманентом.

Кроме того, дружинникы мали свою уніформу (каждоденну и неділяшню). Організаційôв керовав командир. Йому помагали двоє-троє помочникӱв. Каждый член такої бригады мав чотко вызначені функції. До рокаша дружины входили такой звуковый сигналник, рядові пожарникы, рокаш медицинської помÿчи. За проявленоє мужество при пожарах они награждали ся місным урядом. Організаційну структуру дружины файно поповньовав духовый оркестр. Єдным из основателюв и многорӱчным керовником дружины у селі быв місный учитель Андрій Міньо.

 

«Дружина доброволных пожарникӱв» мала свӱй статут, якым керовали ся вшиткi члены бригады. Выконаня положень документа было обязателным, што говорить про серйозноє ставленя до благородного, айбо и опасного діла. Місні дружины мали и свою символіку – герб, прапор и печатку. Прапор доброволных пожарникӱв Йоврі являв собôв бархатну корӱгву темно-червеного вадь бордового цвіта, посередині якого у білому колі розміщовав ся герб пожарної дружины. Се быв символ Подкарпатської Руси (герб з медвідьом) на фоні пожарної серсамы (балта, крюк, лазиво и др.). Такоє же зображеня повторьовало ся на круглӱй печатци, на якÿй была надпись двома языками – чеськым и  карпаторусинськым.

Усі символы были єднакі про вшиткых доброволных дружин. Разниця была лем у назві населеного пункта. У даному трафунку в Йоврі надпись значила ся такôв: «ДРУЖИНА ДОБРОВОЛЬНЫХ ПОЖАРНИКОВ В ЙОВРЮ» и «SBÔR DOBROVOLNÝCH HASIČU V JOVRE. 1931».

Подовж 1935-1936 рокӱв до состава оперативної групы доброволных пожарникӱв у селі входило 18 чоловік. Їм помагав рокаш молодых медсестер.

У Йоврі часто проводили ся зборы, зїзды, курсы повышеня кваліфікації, праздничні дны за участи доброволных пожарникӱв. Місні гасичі участвовали и у общекрайовых ославах  у другых варишах и селах регіона. Так, 4 мая 1934 року они стали учасниками праздничного походу улицями Ужгорода на честь міністра загатарных діл Чехословацької Республікы Едварда Бенеша, 7–9 юнія 1935 року – зїзда в Сату-Маре (Румунія), а в юлію 1937 року –общедержавного зїзда гасичӱв у Братиславі. 

2 августа 1936 року в Йоврі проходив десятый зїзд організації доброволных пожарных служб. Його проведеня збігло ся из одзначеньом

 5-рӱчної діятелности місної дружины. Одкрытя зїзда зачало ся Службôв Божôв у міснӱй греко-католицькӱй церьковли, після чого у єї дворі высвятили прапор дружинникӱв. Потому одбыли ся выступы пожарникӱв и майфайных дружин, стрічі из колегами, обмін опытом и т.д.

Члены «Дружин доброволных пожарникӱв» на сосполнӱй основі пӱдпоровали єї екзистованя и свойим особым приміром доводили доцілность самосправованя у кождому селі края. Діятелность такого рода організацій мала важноє значеня про житя сілськых жителюв и продôвжовала ся до Другої світовôї вôйны.

 Маріан ТОКАР, Агенція изглядовань «КАРПАТІЯ» (Ужгород)

Отцюзнина, №10, 2018

Оцініть матеріал!
(1 Голосували)


Переглядів: 73

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Нагадуємо Вам, що редакція видання не несе відповідальності за зміст матеріалів, які розміщені користувачами сайту.
Реклама