Четвер, 26 липня 2018 14:20

Кохані жінки відомих закарпатських художників

Кохані жінки відомих закарпатських художників
Художниці, танцівниці, вчительки, любов із дитинства та випадкові зустрічі – які жінки ставали Музами для закарпатських митців? У відомих художників було не тільки насичене та багате мистецьке життя, а й багато романтики в особистих стосунках.

Дехто з митців був справжнім ловеласом, хтось – вірним чоловіком, а окремі вважали, що наявність коханої …заважає розвитку мистецтва. То якими вони були – дружини та коханки художників? Хто вони – закарпатські музи?

Угорки, росіянки, студентські кохані

Дружиною відомого закарпатського митця Йосипа Бокшая була Маргарита Арвої. Вона була молодшою за нього на 12 років. Народилася в інтелігентній ужгородській угорській родині. Маргарита з Йосипом познайомилися ще у гімназії. Вона – слухняна учениця, він – учитель. Саме Бокшай виправляв малюнки дівчини у старших класах, а Маргарита казала, сміючись: «Пане професоре, не показуйте мені мої роботи, бо соромно». Попри те, що між ними виникло почуття, Йосип Бокшай довго не міг освідчитися своїй коханій. І ледь не втратив  її, адже Маргарита збиралася вийти за іншого і вже навіть була заручена. Але склалося як у голлівудському фільмі. Одного дня Бокшай освідчився коханій і вони вирішили таки бути разом. Йосип став відомим художником, Маргарита – вчителькою в угорській школі.

Маргарита Арвої та Йосип Бокшай. Весільне фото, 1924 р.
 
Маргарита Арвої та Йосип Бокшай. Весільне фото, 1924 р.
 
Йосип Бокшай із дружиною
Йосип Бокшай із дружиною

Дружиною Василя Габди була росіянка Галина Тищенко. Вона народилася у Москві, а в Україні опинилася у 15 років. Разом із батьками дівчина приїхала в Ужгород, де її мама отримала роботу методиста відділу хореографії Будинку народної творчості. До речі, туди вона могла і не доїхати, адже в Карпатах потяг обстріляли «лісовики» ­– місцеві повстанці. Довелося їхати, притулившись до підлоги поїзда, аби куля не влучила. Галина зустрілася з Василем Габдою у 1949-му році. Останній настільки був вражений знайомством, що навіть запам’ятав колір сукні дівчини. Шість років вони дружили, і лише в 1955-му році Василь освідчився коханій. Благословення на шлюб пара отримала від Адальберта Ерделі, якого Галина Тищенко завжди  запевняла, що картини у Габди найкращі. На їхньому весіллі гуляла вся творча інтелігенція краю, відомі митці. Навіть представники КГБ, які уважно слідкували за художником.

Василь Габда та Галина Тищенко
 
Василь Габда та Галина Тищенко

Росіянкою була й дружина Юрія Герца – Наталія. Вона мала дівоче прізвище Толстая і була донькою «білоемігрантів». Під час «червоної» революції родина дівчини втекла з Москви до Праги. Трохи пізніше доля закинула їх на Закарпаття. Наталія познайомилася з Юрієм в Ужгородському училищі прикладного мистецтва, де вони разом училися. Так виникли почуття. У них були цікаві побачення: спочатку йшли в студентську їдальню, що біля філармонії, де їли комплексний обід на видані талончики, а потім йшли на сеанс у кінотеатр «Москва» (нинішній «Ужгород»). Відповідно, і весілля у них було студентське. Просто розписалися, а свідками були викладачі училища, бо студенти влітку на канікулах. Сіли, пообідали у ресторані й поїхали у Горінчово (Хустський район) – знайомитися з мамою нареченої. Весільна подорож була ще більш романтичною – на добровільні студентські роботи на Теребле-Ріцькій ГЕС. До речі, Наталія Герц теж була художником – майстром гобелена та килимарства. Неодноразово мистецьке подружжя організовувало спільні виставки.

Наталія і Юрій Герц
 
Наталія і Юрій Герц
 
Наталія і Юрій Герц
Наталія і Юрій Герц

Одружився зі своєю студентською любовю і В’ячеслав Приходько. Його супутницею стала Олена Крайняниця. Протягом усього життя вона була вірною супутницею митця, встигаючи при цьому фахово розвиватися: поєднувала спеціальність англійського філолога та мистецтвознавця.

Олена Крайняниця і Вячеслав Приходько
 
Олена Крайняниця і Вячеслав Приходько

Любов із дитинства та рука допомоги

У Антона Кашшая «любовна історія» починається ще в юності. З Оленою він познайомився в 13 років. Якраз саме тоді її батьки придбали будинок у Доманинцях, де вже жила родина Кашшаїв. Це була любов із першого погляду. Юнак та дівчина довгий час дружили, весь час проводили разом, він часто проводжав її у школу і назад, тому їхні однолітки думали, що Антон – то брат Олени. В липні 1945-го побралися.

У Антона Шепи інша «love story». Можна сказати, що вона дуже змінила його життя. Митець жив досить бідно і викрутитися з цієї ситуації допомогла його майбутня дружина Рада. Наприкінці 1960-х в Ужгороді організували виставку київського скульптора В. Бородая. Рада приїхала в обласний центр Закарпаття як його референт. Завітав на виставку і Шепа. Там їх познайомив художник Володимир Микита.

Молоді люди розговорилися, Рада дізналася про Шепу, про умови, в яких він мешкає (а він жив у квартирі на нинішній площі Л. Толстого), про проблеми зі здоров’ям. Жінка пожаліла митця і, враховуючи свої зв’язки, влаштувала його в елітну лікарню для культурних діячів. Цим фактично врятувала життя Шепи. Звісно, спілкування пари продовжилося і з часом переросло у кохання, тож згодом молоді люди й одружилися.

Мистецтво допомогло знайти другу половинку і Вільмошу Берецу. Свою дружину він знайшов у славнозвісній Третьяковській галереї. Навесні 1948-го митця відрядили до Москви по експонати, які потребували реставрації. Під час роботи над старовинними полотнами поруч із Вільгельмом працювала молода художниця Олена Чуракова. Вона, між іншим, походила з відомої московської мистецької сім’ї художника-скульптора Сергія Чуракова. Що цікаво, у Олени було шість братів та дві сестри. Саме там, у залах Третьяковки, народилося почуття. У 1951-му році закохані одружилися, а через 5 років у них народилася дівчинка – Маргарита, яка також стала художницею. Дружина Вільмоша Береца працювала реставратором олійного станкового живопису, а з 1963 до 1983 р. – головним зберігачем фондів Закарпатського художнього музею. Була подвижником музейної роботи і фанатом цієї справи. Упродовж десятиліть, аж до виходу на пенсію, Олена Сергіївна брала активну участь у житті Закарпатського художнього музею.

Однією з найвідоміших «мистецьких» пар Закарпаття можна вважати родину Павла Бедзіра. Його дружиною була відома ужгородська художниця, яскравий представник «шістдесятників» Срібної Землі Єлизавета Кремницька. Доля звела двох неординарних митців в одну родину в 1952-му році, після персональної виставки Єлизавети. Про талановитих та неординарних людей, які постійно творчо змагалися між собою, знало все місто. Як писав мистецтвознавець М. Сирохман, разом П. Бедзір і Є. Кремницька переживали труднощі, нестатки та служили мистецтву. Життя було повним протиріч і контрастів, аскетизм і голодування змінювалися гостинами. Жили вони бідно, але залишили після себе багату творчу спадщину.

Єлизавета Кремницька і Павло Бедзір (Фотоархів А. Ковача)
 
Єлизавета Кремницька і Павло Бедзір (Фотоархів А. Ковача)
 
Єлизавета Кремницька і Павло Бедзір
 
Єлизавета Кремницька і Павло Бедзір

«Для більшості митців дружина є прокляттям, якщо не є його надихаючим демоном…»

Окремо можна розповісти про особисте життя ще одного патріарха закарпатського живопису – Адальберта Ерделі. Кажуть, що він був затятим казановою і жінок у нього було чимало. Але до шлюбу ставився прохолодно.

Відомий митець Ернест Контратович, його учень, казав, що саме А. Ерделі належить фраза: «Сімейні обов’язки змушують митця малювати «комерційно доцільно». А творчість не має бути фальшивою. Будете малювати те, що треба продавати, а це проституція у мистецтві».

Варта уваги ще одна фраза про сімейні цінності від А. Ерделі: «Для більшості митців дружина є прокляттям, якщо не є його надихаючим демоном. Деякі жінки навіть здатні зробити зі свого чоловіка митця. Але справжній митець залишається завжди самим собою». Тим не менше, А. Ерделі таки був одруженим. І не раз.

Світло на його любовні історії проливає книга Олександра Гавроша «Таємниця Ерделі». Ось лише відомі факти про його любовні походження. Зокрема, перший шлюб, у 1947-му, взяв із працівницею банку Сільвією Яніш. Щоправда, він протривав усього 2 тижні. Художнику тоді було аж 55 років. Перед цим було шалене кохання у Парижі – її звали Женев’єв Гожар. Це були романтичні та драматичні взаємини. Їхнім наслідком була можливість організовувати хороші виставки у Празі, Братиславі, Парижі, Брюсселі. Також є відомості про те, що в 1930-х роках нареченою Адальберта Ерделі була Аглая Серені.

Але справжньою і великою любов’ю майстра була Магдалина Сливка. Коли вони познайомилися, то різниця у віці була суттєвою – їй 16, а йому 41. Вона все життя зверталася до нього на «Ви». Вона була гімнасткою й танцівницею, яка працювала певний час в Італії. В юності мала ідеальну фігуру, чим, мабуть, і привабила вже відомого в Європі художника.

Магдалина Сливка
 
Магдалина Сливка
 
Магдалина Сливка
 
Магдалина Сливка

Магда віртуозно грала у карти і таким чином могла заробити гроші. Попри роман, вони тривалий час жили у громадянському шлюбі – аж 21 рік. Через це Ерделі навіть мав конфлікт із греко-католицькою церквою.

Магдалина Сливка та Адальберт Ерделі
 
Магдалина Сливка та Адальберт Ерделі

Одружився митець із Магдалиною вже перед самою смертю у лікарні, свідками весілля були лікарі. Жінка прожила після смерті чоловіка ще 50 років. У 2004-му році у будинок вдерлися шахраї і викрали близько півсотні картин її покійного чоловіка. Зв’язана жінка померла від шоку.

Текст: Денис Фазекаш
Фото з приватних архівів та відкритих джерел
© Культурно-мистецька фундація Brovdi Art

Оцініть матеріал!
(1 Голосували)


Переглядів: 240

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Нагадуємо Вам, що редакція видання не несе відповідальності за зміст матеріалів, які розміщені користувачами сайту.
Реклама