Середа, 20 вересня 2017 18:23

Хочемо вчитися рідною мовою: Чим обурив нацменшини в Україні освітній законопроект

Хочемо вчитися рідною мовою: Чим обурив нацменшини в Україні освітній законопроект
Закарпатська область – один з найбільш мультикультурних регіонів України. На цій території проживають українці, угорці, румуни, словаки, росіяни, німці, поляки, роми та інші національності. Якщо в більшості областей України на рівних з українською мовою конкурує російська, то тут це угорська та румунська.

Насамперед це спричинено географічним розташуванням області, яка межує з чотирма країнами (Румунія, Угорщина, Словаччина, Польща). Відтак, населення часто виїжджає на заробітки на декілька місяців, або ж років. Так, закарпатці їздять і до Росії, проте через антитерористичну операцію на Донбасі та агресію Росії з 2014 року кількість заробітчан значно скоротилася.

Хочемо вчитися рідною мовою: Чим обурив нацменшини в Україні освітній законопроект
Фото: УНІАН
 

Міні-екскурс в історію

Як так сталося, що на Закарпатті проживає стільки національностей? Вочевидь, що відповідь на це питання варто шукати в історії цього краю. Впродовж тривалого періоду регіон входив до складу Австро-Угорщини. Протягом цього часу область не розвивалася неймовірними темпами, однак, в головах багатьох теперішніх угорських закарпатців твердо засіла думка, що регіон ніколи не був Україною. На зміну Австро-Угорщині у 1918-1919 роках прийшла Чехо-Словаччина. Допоки область не потрапила в лещата Радянського Союзу, відбувалася активна розбудова міст, освітньо-культурницьке життя, тощо. Також, регіон намагався стати незалежною державою. Проте Карпатська Україна під керівництвом Августина Волошина проіснувала недовго. Вже 29 червня 1945 року у Москві було підписано угоду про входження колишньої Підкарпатської Русі до складу УРСР.

Попри цю угоду зв'язки закарпатців з країнами-сусідами аж ніяк не припинились. До прикладу, після створення Ради економічної взаємодопомоги багато українців відправлялися проходити військову службу до Угорщини.

Це спричинило подальший зв'язок двох націй. Жодним чином не розірвалися стосунки з Румунією, Словаччиною, Чехією, Польщею, Німеччиною та іншими країнами. Навпаки, розвивалася торгівля, що в підсумку дозволило інтегруватися іноземній культурі в життя закарпатців. Ще одним феноменом західноукраїнського регіону стали тамтешні русини. Вони, як каталонці в Іспанії, навіть до сьогодні вважають себе іншим народом. Проте їх чисельність надзвичайно мала, а культуру поглинає надшвидке інформаційне суспільство. Починаючи з 50-их років 20 століття населення Закарпаття збагачувалося внутрішніми емігрантами з Львівської, Івано-Франківської та інших областей України, адже через цей регіон проходять важливі транзитні шляхи. Їх потрібно було обслуговувати кваліфікованим працівникам, які в той час здобували освіту здебільшого у великих містах. Приблизно у такий спосіб українці, а не корінні закарпатці, стали переважаючим населенням регіону.

 


Фото: iPress.ua / Михайло Гема

У такий спосіб народилася сучасна Закарпатська область, яка представлена багатьма народами, кожен з яких має законне право проживати там. Угорське, румунське, словацьке та інше походження в жодному разі не можна викорінювати з цих людей. Такий коктейль етностів призвів до того, що закарпатців іноді складно ідентифікувати як українців: іншомовні школи, різноманітний говір, незрозумілий більшості українців та зовнішній вигляд, риси обличчя, стале життя "на заробітках", подвійне громадянство, різноманітна кухня, тощо.

 

Хто висловив протест
українському закону про освіту?

Нещодавно усе Закарпаття та сусідні країни, зокрема Угорщину та Румунію, сколихнула новина про законопроект про вищу освіту в Україні 3491-д. Сусідні держави обурила Стаття 7 тексту законопроекту до другого читання 10.07.2017 про мову освіти. Наприклад, керівник апарату уряду Угорщини Янош Лазар заявив, що зараз в Угорщині обмірковують щодо адекватної відповіді ситуації, яка склалася після прийняття нового українського закону про освіту. За словами урядовця, ця реакція не буде сприятливою для Києва, якщо в Україні не дослухаються до закликів громадсько-культурних організацій угорців на Закарпатті скасувати мовну статтю закону України про освіту або внести зміни з урахуванням потреб меншини.

"Україна завдала Угорщині удар у спину. Угорщина сформувала величезне лоббі задля того, щоб українські громадяни могли їздити без віз на територію Європейського союзу. Ініціатором цього вперше з-поміж керівників країн ЄС виступив Віктор Орбан у 2015 році. На мою думку, цей крок (ухвалення нового закону України про освіту, - ред.) нагадує нам сталінські часи. Якщо Порошенку не вдасться втрутитись на прохання (угорської меншини – ред.), Угорщині треба буде виступити в цьому питанні якнайжорсткіше і якнайрішучіше", – заявив Янош Лазар.

Сусідня Румунія також висловила стурбованість прийнятим Верховною Радою України законом про освіту.

"Міністерство закордонних справ (Румунії, - ред.) стурбоване прийнятим 5 вересня Верховною Радою закону про освіту, зокрема статтею 7, яка стосується навчання мовою національних меншин", - йдеться в заяві МЗС Румунії.

У зовнішньополітичному відомстві нагадали, що згідно з Рамковою конвенцією про захист національних меншин, держава бере на себе зобов'язання визнавати право особи-представника національних меншин на навчання рідною мовою.

"Ми висловлюємо сподівання, що права румунської меншини в Україні буде збережено, і підкреслюємо стурбованість румунської влади у зв'язку з цим питанням", - заявили в МЗС.

У міністерстві заявили, що питання навчання представників румунської меншини на рідній мові буде обговорюватися під час візиту до Києва державного секретаря Румунії Віктора Мікулі наступного тижня.

Президент Молдови Ігор Додон також стурбований положеннями прийнятого Верховною Радою України закону про освіту, які регулюють навчання мовами національних меншин.


Фото: novynarnia.com

"Висловлюю стурбованість становищем великого співтовариства румунів і молдован, які проживають на території України, громади, яка в цей час ризикує зазнати денаціоналізації внаслідок несправедливого закону, введеного в Києві", - написав Додон у Facebook.

На його думку, новий закон про освіту призведе до скасування системи освіти рідною мовою для етнокультурних меншин в Україні.

"Уже було величезне число реакцій від румунів і молдаван, які живуть в Україні, так само як і від інших етнічних груп, які просять допомоги з боку сусідніх країн і міжнародних організацій, і закликають їх до негайної реакції. Розумію їхню стурбованість і як Президент Республіки Молдова звертаюся до київської влади із закликом переглянути свою нову політику щодо етнокультурних меншин. Нагадую їм, що в Молдові права української громади дотримуються", - додав Додон.

Президент Молдови висловив надію, що "нинішнє політичне керівництво в Києві" усвідомлює негативні наслідки цього закону і зробить відповідні кроки, щоб відмовитися від нього.

 

Що ж написано у законопроекті?

У тексті законопроекту про вищу освіту в Україні 3491-д до другого читання зазначено, що мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова. Водночас "особам, які належать до корінних народів і національних меншин України, гарантується право на навчання рідною мовою поряд з українською мовою в комунальних закладах дошкільної і загальної середньої освіти. Це право реалізується через окремі заклади освіти, класи (групи) з навчанням мовою відповідної національної меншини та корінного народу України поряд з українською мовою, що створюються відповідно до законодавства, і не поширюється на заклади освіти, класи (групи) з навчанням українською мовою. Особам, які належать до корінних народів і національних меншин України, також гарантується право на вивчення рідної мови в державних і комунальних закладах освіти або через національні культурні товариства".


Фото: з відкритих джерел

Також в тексті законопроекту йдеться, що "закладами освіти забезпечується обов’язкове вивчення державної мови, зокрема, у закладах професійної (професійно-технічної), фахової вро депута та вищої освіти в обсязі, що дає змогу провадити професійну діяльність у вибраній галузі з використанням державної мови".

"Особам, які належать до національних меншин, іноземцям та особам без громадянства створюються належні умови для вивчення державної мови".

Окрім того, "у закладах освіти відповідно до освітньої програми можуть викладатися одна або декілька дисциплін двома та більше мовами – державною мовою, англійською мовою, іншими офіційними мовами Європейського Союзу".

Врешті-решт, "за бажанням здобувачів професійної та вищої освіти заклади освіти створюють можливості для вивчення ними мови національної меншини як дисципліни в обсязі, що дає змогу провадити професійну діяльність у вибраній галузі з використанням цієї мови".

Очевидним є те, що жоден із вищезазначених пунктів ні в якому разі не забороняє нацменшинам використовувати їх мову. Протягом дошкільного періоду і загальної середньої освіти учні можуть вчитися рідною мовою. У свою чергу, подальше навчання відбуватиметься українською мовою, що не забороняє нацменшинам використовувати їх мову.

 

Рамкова конвенція
про захист національних меншин

Уряди декількох країн заявляють, що Україна порушує Рамкову конвенцію про захист національних меншин. Стаття 14 пункт 1. Говорить про те, що "Сторони  зобов’язуються  визнати  за  кожною  особою,  яка належить   до  національної  меншини,  право  вивчати  мову  своєї меншини". Це право Україна гарантує.

2. "У   місцевостях,   де  традиційно  проживають  особи,  які належать до національних меншин,  або  де  вони складають  значну частину   населення,   у  разі  достатньої  необхідності,  Сторони намагаються забезпечити, по можливості та в рамках своїх освітніх систем,  особам, які  належать  до  цих меншин,  належні умови для викладання мови відповідної меншини або для навчання цією мовою". Це Україна також виконує. Ключовим тут є те, що "Сторони намагаються забезпечити,  по можливості та в рамках своїх освітніх систем" викладання мови або навчанні на ній. Тобто цей пункт не говорить про те, що держава зобов’язаназдійснювати навчання на мові нацменшини.

3. "Пункт 2 цієї статті застосовується без шкоди для вивчення офіційної мови або викладання цією мовою". Можна припустити, що саме пункт "3" став головним аргументом для сусідніх держав, адже, на їх думку, Україна намагається якимось чином придушити їх діаспору.

 

Думка угорців на Закарпатті

Офіційний Київ, або далекий від реалій Закарпатської області, або просто "демонструє", що не зацікавлений у вирішенні "наболілих" проблем регіону. У настільки делікатному питанні влада принаймні мала б дізнатися думку населення. Швидше за все, основне україномовне населення Закарпаття не було б проти, щоб нацменшини вчилися рідною мову, оскільки люди тут, переважно, живуть у гармонії одне з одним. Водночас, політики задля своїх рейтингів використовують мовне питання, доводячи свій рівень патріотизму, хоча самі здебільшого спілкуються мовою окупанта.


Фото:pravda.com.ua

Підходячи до вирішення цієї проблеми, уряду, Президенту та нардепам спершу варто було б подолати проблему з подвійним громадянством. Хіба можна вважати нацменшиною людей, які володіють двома паспортами і є підданими двох, або кількох держав? Відповідно до Закону України "Про громадянство України", іноземець, щоб отримати українське громадянство повинен припинити громадянство (підданство) іншої держави. Це означає, що громадянин України не може мати подвійне громадянство. Натомість, сьогодні на Закарпатті "кожен другий" таємно має друге громадянство (здебільшого угорське). Це не обов'язково угорці. Такою "послугою" зловживають й українці. Відтак, людина з двома громадянствами в будь-який момент може безслідно зникнути з України, або Угорщини. Абсолютно природнім виглядає те, що угорці, які мають два паспорти, не хочуть вчити українську мову, оскільки вона їм, в принципі, не потрібна. А й справді, для чого? В області безліч сіл, де української мови ніколи й не чули. Ба більше, там другою мовою є російська. Люди одне одного розуміють, а претендувати на державні посади збираються одиниці.

Ситуація зводиться до того, що таким особам (це в жодному разі не більшість) непогано живеться на Закарпатті із двома паспортами, що також дозволяє користуватися усіма благами і преференціями Угорщини. Сьогодні питання громадянства Угорщини на Закарпатті оцінюється у валюті: декілька сотень, щоб отримати паспорт, якщо потрібно проходити співбесіду, або ж декілька тисяч, щоб БЕЗ співбесіди. Угорське громадянство відкриває широкий спектр можливостей. Це робота за кордоном, а відтак більший заробіток. Мінімальна зарплата в Україні трішки більше ста євро, а середня близько 300. Хто згодиться на це, якщо "сусід" платить 1000 євро? Та українці з перемінним успіхом працевлаштовуються далі кордонів Чехії та Польщі, тому наявність угорського паспорту часто стає у нагоді. На жаль, правоохоронці не можуть прийти з обшуками до кожної оселі, а прикрити конвеєр із виробництва угорських громадянств, можливо, комусь невигідно, або ж про це банально "не знають".

Та це не єдина сторона проблеми. Поспілкувавшись із угорським українцем Робертом Фейєшем (який пройшов усі щаблі навчання угорською мовою в Україні: від початкової та середньої школи до ВУЗу) на поверхню випливли інші важливі питання. За його словами, угорці бояться асиміляції, а відтак зникнення їх культури в регіоні. Цей страх відчувають не політики, а, власне, угорське населення регіону. Окрім того, Роберт акцентував увагу на тому, що безліч угорців хочуть вчити українську мову та спілкуються нею. Він погоджується, що нацменшина зобов'язана знати мову держави, на території якої проживає. Водночас він заявляє про те, що держава не забезпечує кваліфіковане вивчення української мови в закладах освіти. Йдеться не про міста Ужгород, Мукачево та інші, а про села та районні центри, де угорська мова використовується повсюди на побутовому рівні.


Землі Угорщини у міжвоєнний період

Виявляється, самі вчителі не знають української мови. Наразі держава не представила план вирішення цієї проблеми. Відтак, педагогічний колектив, який на слабкому рівні володіє українською, в найшвидші терміни повинен вчити українську, або ж залишиться без роботи? Проте, чи має Україна нових висококласних вчителів? Усі чудово знають, як відбуваються перевірки: за два місяці до приїзду так званої "інспекції" усі попереджені, тому вибирають найбільш успішний клас, усіх одягають у вишиванки, фарбують тротуари у синьо-жовті кольори та викликають до дошки найуспішнішого учня. Якщо такі школи застати зненацька, то ситуація виявиться кардинально протилежною. У попередній статті "Найстаріша ромська школа Європи в Ужгороді: іноземний слід та небайдужість українців" ми розповідали, яка ситуація з мовою у школах, де навчаються діти, які живуть в особливому середовищі.


Фото: EPA/UPG

Врешті-решт, Роберт говорить, що не розуміє, чому українська влада вирішила так раптово взятися за виховання нацменшин українською мовою. На його думку, сьогодні є ряд набагато важливіших для людей питань, які влада чомусь не вирішує: "Важко повірити, що в областях, де вчителі пояснюють шкільний матеріал російською (така ж іноземна мова, як і угорська), за один день почнуть розмовляти українськоюШвидше за все, порушення проблеми мови є черговим маскуванням справжніх негараздів". Також, за словами Роберта, угорська влада вважає, що закон про освіту – це ніж у спину, оскільки раніше наші політики пообіцяли Угорщині не змінювати деталі мовного закону про освіту.

Протилежну позицію у мовному питанні висловила Сабіна Мійгеш, яка також має угорське коріння. Жінка, чий син навчається в Ужгородській угорській школі, вважає, що закон полегшить життя її дитині. Вона розповіла нам, що її син з труднощами освоює угорську мову. Паралельно доводиться вчити ще й українську та англійську. Такі навантаження надто складні для дітей. Сабіна каже, що в школі на батьківських зборах вже обговорили нововведення і жоден з батьків не був проти.

Ліберальна позиція Словаччини

Серед усіх географічних сусідів Словаччина, мабуть, найменше обурилася освітньому закону в Україні. Якщо в Угорщині та Румунії питання порушили на рівні Міністерства закордонних справ, послів та президента, то словаки, в принципі, не виступають проти закону. Принаймні, промоніторивши словацькі ЗМІ, можна з упевненістю сказати, що це питання у них не на порядку денному.

iPress.ua вдалося поспілкуватися із головою громадського об’єднання "Словацько-українського центру партнерства" Булиною Едуардом, який проживає у Словаччині. За його словами, у Словаччині "населення не особливо помітило нововведення в освітньому законі в Україні і це їх не надто стривожило. Єдине, що було – це заяви словацьких депутатів у Європарламенті. Заяви спричинені тим, що словацька діаспора в Україні є третьою за кількістю".


Фото: twitter.com/MFA_Ukraine

На сьогодні більшість словацької діаспори проживає не в Ужгороді, а в місті Перечині, смт Великий та Малий Березний і прилеглих районах, хоча єдина словацька школа в Україні є саме в Ужгороді (побудована ще в 1904 році). Едуард Булина переконує, що якраз словацька діаспора розмовляє українською мовою, тому ніяких проблем виникнути не повинно. Він каже, що згідно із заявами словацьких євродепутатів, Україна порушує Європейську хартію регіональних мов або мов меншин. "Водночас, у порівнянні із Угорщиною, можна сказати, що Словаччина "взагалі ніяк не відреагувала"Загалом у Словаччині немає таких жорстких засуджень, які надходять з Угорщини".

Підтвердила інформацію про те, що словаки неактивно обговорюють український освітній законопроект Христина Шнайдер, українка, яка проживає у Словаччині. За її словами, проблему, яку роздмухує Угорщина, ніхто не обговорює. "Зате до українців ставлення хороше, особливо у людей старшого покоління. Вони кажуть: ми слов'яни повинні триматися разом. Ну а дурники завжди знайдуться, які і про газ згадають і "Путін молодець". Що стосується телебачення, то ми його не дивимось, але серед знайомих часто проросійські думки, але ставлення до нас від цього не погіршується".

Невизначеність Румунії

Побувавши біля румунського кордону можна пересвідчитися, наскільки різноманітним може виглядати один конкретний регіон. У смт Солотвино складно знайти людей, які розмовляють не те, що звичайною українською мовою, а бодай суржиком. Здебільшого тут використовують румунську та російську мови. Коли ж звертаєшся українською, то просять повторити. Також у Солотвині здивують ціни на продукти, які значно вищі, аніж в інших великих містах України. Зокрема, у Тячівському районі є цікаве село Нижня Апша, яке розташоване неподалік Солотвина. Його взагалі вважають одним із найбагатших в Україні. Ні, там живуть не багаті чиновники, а "елітні" заробітчани. Засуджувати їх складно, адже вони своєю працею заробили гроші, щоб збудувати великі будинки. Здебільшого "хороми" в Нижній Апші пустують, оскільки люди на заробітках, а в регіоні заведене неписане правило - будувати великі хати і грати гучні весілля. Водночас у цьому селі вкрай брудно, розбита дорога, практично відсутні тротуари. А кому ж працювати, якщо люди на заробітках?


Нижня Апша (весна 2017). Фото: iPress.ua / Михайло Гема

У Нижньоапшанській Загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, де навчання здійснюється румунською та українською мовами, діти, на жаль, не завжди приходять на уроки. Це пояснюють тим, що деяких батьків банально немає вдома. Тому вихованням займається здебільшого школа. Але ж директор та рядові вчителі не можуть особисто приходити за кожним учнем додому… Відтак більшість дітей пропускають навчання. Також в цьому селі мало школярів прагнуть здобувати вищу освіту. Це пояснюється тим, що дехто із підлітків займеться сімейним бізнесом, або виїде за кордон на заробітки. Також батьки таких учнів часто емігрують, тому діти не завжди закінчують класи. Заради справедливості слід відзначити, що в школі створені всі умови для навчання, а діти досить добре володіють українською мовою. Також проводиться багато різноманітних культурних заходів.


Фото: zak-kor.net

Разом з тим, у цій частині Закарпатської області знайдеться багато людей, які готові захищати новий освітній закон. Громадський активіст і юрист Ткач Микола, який проживай на південному-сході Закарпаття у смт Верхнє Водяне, вважає, що Угорщина даремно зчинила галас. За його словами, румунська частина населення навчається та розмовляє українською мовою. Чоловік переконаний, що Україна не повинна йти на повідку у сусідньої держави, яка в середині минулого століття вчиняла репресії щодо українців Закарпаття. Тому дії України є виправданими.

Пролила краплю істини на позицію Румунії Світлана Скорик, яка вже давно проживає в цій країні. За її словами, в недалекому минулому румуни вважали, що їх сусідом є Росія, а не Україна. Втім, вона підтвердила, що освітній закон зчинив багато дискусій в Румунії. Населення сусідньої держави негативно сприйняло нововведення, які підготували у Верховній Раді України. Румуни настільки обурилися "наче їм зовсім забороняють вчити румунську мову в Україні".

За словами пані Світлани, румуни не мають сформованого ставлення до українців: воно і не негативне, і не позитивне. Утім, українці третя по фінансуванню нацменшина в Румунії. Найбільше співвітчизників, каже Світлана Скорик, приїжджають з Буковини. "Хоча декларується велика українська нацменшина, але їх тут немає. Напевно, що мертві душі". Що цікаво, Світлана Скорик повідомила, що в Румунії існує ліцей з українською мовою викладання у Сігеті. Чим не аргумент нашим чиновникам, які заявляли, що ніде в сусідніх державах не викладають українською?

 

Українська влада вчиняє правильно, захищаючи власні інтереси. Водночас сусідні держави природно також прагнуть захистити своїх співвітчизників. У делікатному питанні нацменшин Україні варто бути більш стриманою, адже європейці вважають толерантність одним із стовпом своїх цінностй. Сьогодні Європа намагається вирішити більш глобальні питання, тому проблемі нацменшин в Україні, швидше за все, не буде приділено надмірної уваги. Водночас, порушуючи проблему нацменшин, українській владі спершу слід очистити населення від подвійних громадянств. Угорці та українці, які володіють двома паспортами, апріорі не мають права щось вимагати. Сьогодні ти користуєшся послугами України, а завтра Угорщини… Щоб вирішити це питання Україні варто, або ввести право на подвійне громадянство, або ж прикрити нелегальну видачу угорських паспортів.

Зважаючи на те, що у планах України подальша інтеграція і перспектива членста в ЄС, яка сьогодні виглядає досить далекою і примарною, чиновникам слід розуміти, що різкі дії, які можуть порушити інтереси нацменшин, також можуть бути сприйняті негативно і європейським суспільством. У той же час, Закарпатській області сміливо можна дорікнути у поганій інфраструктурі, низькому рівні освіченості населення, високому рівні корупції. Люди на Закарпатті звикли жити за рахунок сусідніх європейських держав, тому Україні необхідно придумати короткостроковий стратегічний план, як повертати своїх громадян у "сім'ю". Прилеглі до кордону населені пункти потребують креативних та ініціативних людей, які зможуть їх розвивати. Сьогодні ж помітний сильний застій, який сформований ще в минулому столітті. Відтак, питання мови повинне стояти в пріоритеті, але перед його вирішенням варто владнати інші більш значущі для регіону проблеми.

Михайло
Гема

Джерело

Оцініть матеріал!
(0 голосів)


Переглядів: 257

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Нагадуємо Вам, що редакція видання не несе відповідальності за зміст матеріалів, які розміщені користувачами сайту.
Реклама